Насильство в сім'ї: шляхи запобігання. Консультація для батьків

Жорстоке поводження може мати вигляд насильства будь-яких умисних дій фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, його фізичному чи психічному здоров'ю (ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї»).

За свідченням дітей, із жорстокістю вони вперше стикаються у власній родині. Жорстоке ставлення до дітей посилюється у ситуаціях алкоголізму або наркотизації батьків, у неповних і кризових сім'ях.

Важливою ланкою у формуванні особистості має бути сім'я та родина, де, крім свідомого, цілеспрямованого виховання, на дитину впливають: внутрішньо сімейна атмосфера, статево-рольова поведінка батьків, яку несвідомо чи усвідомлено копіює дитина. Правильне виховання в сім'ї є одним зі шляхів протидії проявам насильства і жорстокості. Тож сім'я має бути притулком для душі, місцем переходу до стану розкутості, зняття психологічного напруження.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Перш, ніж карати дитину «за щось», «для чогось», варто розуміти:

• не можна примусити щось зрозуміти - треба підвести до розуміння того, як слід робити;
• правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, поваги до себе як до людини;
• сім'я має бути простором без насильства, насильство породжує насильство, покарання призводить до покарання.

 Тому:

• якщо є сумнів, карати чи не карати, - не карати;
• неприпустимо карати і навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь-якими іншими насильницькими діями (крутити вуха, скубти) - це прояви садизму;
• неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;
• неприпустиме приниження гідності - дитина втрачає віру в себе, у власне «Я»;
• неприпустимо дорікати дітям лише за те, що ви не в гуморі, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і ваша власна врівноваженість поза контролем.

Вади треба не викорінювати, а коригувати, перетворювати їх на чесноти! Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї у разі хвороби обов'язок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого б'ють сьогодні рідні батьки? Необхідно розірвати коло жорстокості й насильства, припинити ображати дітей. Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, вкоротити собі віку - любіть їх. Любов - найкращий засіб виховання!

П'ять кроків до серця дитини

Дотик - один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною - це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами. Слід пам'ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих - почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Матеріали підготувала практичний психолог Юлія ВІННІЧУК