Педагогічні читання до 100-річчя від дня народження. Використання творів В.О.Сухомлинського в освітньому процесі ЗДО

В педагогічній спадщині В. Сухомлинського провідне місце займає ідея гуманізму, людяності та доброчинності. Педагог переконливо стверджує, що виховання гуманізму, людяності здійснюється через творення людям добра. Цій проблемі присвячено більшість робіт педагога. У своїх працях педагог переконує, що у процесі творення людям добра виховується людяність, сердечність. Формуванню тонких сердечних людських взаємин у його Павлиській школі служила вся педагогічна система.

Найголовнішим каменем педагогічної системи В.О. Сухомлинського є виховання у кожного вихованця поваги до самого себе. Коли зникає повага до самого себе - немає школи, немає ні особистості, ні колективу. На його думку, повага до людської гідності та виховання самоповаги є сферою педагогічної творчості і великого інтелекту педагога.  

В. Сухомлинський - талановитий письменник. Його численні казки,  оповідання, притчі, самобутні за художнім змістом і формою, стали улюбленими серед юних читачів. Це - твори про такі моральні якості, які вже потрібно виховувати у дітей старшого дошкільного віку, а саме: ввічливість, добро, дружба, лагідність, милосердя.

Ввічливість - ознака добре вихованої людини, вміння ласкаво й привітно обійтися з людиною. Завдання вихователя ЗДО - вчити дітей ввічливо спілкуватись з ровесниками та дорослими, вживати слова ввічливості в повсякденному житті, виховувати манери культурної поведінки, відчуття такту - тобто виховувати всі ті якості, що робить людину по-справжньому доброю та гарною. В.О. Сухомлинський завжди вчив своїх учнів доброті, чуйності, ввічливості. Допомогти дитині зрозуміти сутність поняття «ввічливість» допоможуть оповідання «Важко бути людиною», «Скажи людині «здрастуйте».

Добро - усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; добра, корисна справа, вчинок. З метою формування у дітей уявлення про добро, доброту та чуйність, підведення до усвідомлення того, що кожна людина приходить в цей світ творити добро, варто прочитати дітям твір В.О.Сухомлинського «Намисто з чотирма променями».

Дружба - взаємини між людьми, які народжуються, міцніють на основі спільного навчання, інтересів, уподобань. Товаришувати можна з багатьма ровесниками, а дружити - лише з одним чи кількома. В.О.Сухомлинський високо цінував дружбу: «Виховання без дружби з дитиною можна порівняти з блуканням напотемки». Темі дружби, товаришування, розуміння з однолітками, присвячено багато оповідань В.Сухомлинського, зокрема,   «Кінь утік».

Лагідність - моральна якість та чеснота, чутливість у стосунках і доброта в поведінці, основана на любові, терпінні і милосерді.  Сухомлинський вважав що чуйність і лагідність - та духовна сила, яка здатна вберегти дитяче серце від огрубіння, озлоблення, жорстокості і байдужості. А лагідність виходить із глибини люблячого серця. «Добрі почуття, - зазначав педагог, - своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються у праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу». Вихованню лагідності сприятиме читання оповідання В.Сухомлинського «Горбатенька дівчинка».

Милосердя - це співчутливе ставлення до когось. Милосердною називають ту людину, яка готова прийти на допомогу іншим, сповнена доброти та чуйності. У цьому значенні слова «милосердний» та «добрий» є синонімами. Родина і педагоги мають піклуватися про те, щоб діти виростали турботливими до всього живого, проявляли сердечну чуйність, пробуджували в собі бажання робити добро. В. Сухомлинський радив педагогам і батькам вчити дітей добра, любові, милосердя. За його словами дитина має зростати у постійному піклуванні про людей і довкілля. Тему милосердя піднімають багато оповідань В.О.Сухомлинського, зокрема, «А серце тобі нічого не наказало?».

Отже, розкриваючи суть моральних цінностей на конкретних прикладах, Василь Сухомлинський своїми творами для дітей розвивав і збагачував їх духовне життя.

Використані джерела https://studfiles.net/preview/5111310/page:4/ 

Методичні рекомендації для батьків та вихователів

(за творами В.О. Сухомлинського)

Для вихователів:

• Вихователі мають проявляти повагу до особистості кожної дитини, доброзичливо ставитись до неї.
• Поводитись з дітьми ніжно, з посмішкою, здійснюючи тактильний контакт: гладити по голівці, обіймати, садовити собі на коліна тощо.
• Під час різних режимних моментів, зокрема, вранці при зустрічі з дитиною, під час прийому їжі, підготовки до сну, переодягання тощо поводитися з дітьми спокійно, доброзичливо, лагідно.
• Прагнути встановити з дітьми довірливі відносини, проявляти увагу до їх настрою, бажань, досягнень і невдач.
• Заохочувати самостійність дітей у виконанні трудових дій, враховуючи їх індивідуальні особливості: відношення до тієї чи іншої їжі, звички, темперамент, риси харктеру, темп виконання тощо.
• Реагувати на ініціативу дітей в спілкуванні, враховувати їх потребу в підтримці дорослих.
• Уважно вислуховувати дітей, відповідати на їх запитання і прохання ввічливо, терпляче; обговорювати їх проблеми доброзичливо.
• Заспокоювати і підбадьорювати засмучених дітей, прагнути якомога швидше позбавити дитину від негативних переживань.
• Звертатись до дитини по імені, дивлячись їй в очі, поводитись зацікавлено і доброзичливо, допомагати освоїти важку дію в ході сумісної гри або занять.
• Формувати у дітей позитивне ставлення до однолітків.
• Демонструвати шанобливе ставлення та повагу до всіх дітей.
• Привертати увагу дітей до емоційних станів один одного, заохочувати до проявів співчуття, співпереживання, милосердя.
• Досягнення дитини не порівнювати з досягненнями інших дітей, а лише з її власними.
• Заохочувати та підтримувати дітей замість того, щоб засуджувати й забороняти.

• Поради для батьків:
• Відноситись до скарг дітей з розумінням, навчаючи їх соціально прийнятним формам взаємодії.
• Не обмежувати природний галас дітей: жваву діяльність, гру, сміх, вільну розмову: діти не можуть розвиватися наодинці у суцільній тиші.
• Відноситись до дитячих труднощів терпимо: дозволяти їм діяти в своєму темпі, не акцентуючи увагу на невдачах, надавати їй необхідну допомогу і підтримку.
• Пропонувати дітям зразки діяльності, не наполягаючи на їх точному відтворенні.
• Надавати дітям можливість самим вибирати заняття за їх інтересами.
• Спілкуватись з дітьми, вибираючи позицію «очі на одному рівні».
• Відгукуватись на будь-яке прохання дитини про спільну діяльність, а у разі неможливості її здійснення, спокійно пояснити причину.
• Заохочувати дітей висловлювати свої думки і відчуття, розповідати про події, учасниками яких вони були, про друзів, мрії, переживання тощо.
• Ділитися з дітьми своїми переживаннями, розповідати їм про себе.
• Виражати осуд тільки до окремих дій дитини, а не до її особистості.
• Не удаватися до фізичного покарання або інших методів, які кривдять, лякають або принижують дитину.
• Створювати ситуацію успіху, включатися дитину в гру та інші види діяльності.

Використані джерела https://studfiles.net/preview/5111310/page:5/