Безпека дитини в довкіллі. Методичний порадник для дорослих

Дитина, її життя і здоров'я - найвища цінність держави. Тож захистити її від можливих небезпек і навчити бережно взаємодіяти з довкіллям - одне з провідних державних завдань, визначених у головному документі дошкільної освіти - Базовому компоненті. У новій редакції БКДО виокремлюємо такі освітні лінії: «Дитина в соціумі», «Дитина в природному довкіллі», «Дитина у світі культури», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Гра дитини», «Мовлення дитини», які можна об'єднати двома великими поняттями: дитина в природному і  дитина в соціальному довкіллі.

  Що ж таке довкілля? Довкілля для дитини - це світ, що оточує її з перших днів життя, який вона пізнає і який дає можливість формувати образ свого «Я», себе як особистості; це середовище життя, з яким жива істота пов'язана  обміном речовин, енергії, інформації; середовище, що постає перед дитиною, як цілісність (цілісна картина світу), у якому все органічно пов'язане і яке треба пізнати. Довкілля має бути сприятливим, комфортним, розвиваючим для дитини, створювати потенційні можливості для колективного впливу різноманітних чинників у їхній взаємодії на психічний, інтелектуальний розвиток малюка. Але як це не природно, довкілля може  подекуди й негативно позначитися на здоров'ї  дитини  і на розвитку її особистості.

В усіх чинних освітніх програмах з дошкільної освіти  («Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Українське дошкілля») викладено вимоги щодо формування безпеки життєдіяльності дошкільників. Для реалізації освітніх завдань з даного розділу робота в дошкільному закладі  має вестися в трьох напрямках:

- з працівниками закладу;

- з дітьми;

- з батьками.

Максимального ефекту можна досягти, якщо  в діяльності педагогічного та батьківського колективів буде відпрацьовано єдину стратегічну лінію.

Основні напрямки роботи:

• створення належних умов для безпечної життєдіяльності;
• формування елементарної життєвої компетенції з питань безпеки;
• виховання основ безпечної поведінки у дітей;
• культура безпеки дорослих, відповідальне ставлення до життя та здоров'я малят.

Від дошкільників ще не слід очікувати самостійних правильних рішень у небезпечних ситуаціях. Безпечну поведінку дітей маємо формувати через:

- подачу знань про можливі небезпеки (вдома, на вулиці, у природі, у спілкуванні з незнайомими людьми тощо), які можуть загрожувати здоров'ю та життю дитини;

-  вивчення правил безпеки;

-  вправляння малюків у дотриманні правил безпечної поведінки у різних життєвих ситуаціях;

-  навчання дітей умінню передбачати наслідки своїх вчинків;

-  вироблення у дітей навичок прийняття самостійних рішень;

- привчання дітей до здорового та безпечного способу життя, що сприятиме виробленню механізмів самозахисту, які автоматично спрацьовують у потрібний момент.

Варто враховувати наступне: сфера взаємин «дитина-дорослий» (спілкування, контакти, спільна діяльність з батьками, педагогами) є визначною для формування дієвих мотивів поведінки дітей та накопичення життєвого досвіду у дошкільному віці. Постійне включення в спільну діяльність з дорослими дає не тільки емоційний вихід активності дітей, а й допомагає вправлятися в обережному і безпечному поводженні з предметами побуту, сприяє формуванню вмінь безпечної поведінки.

Принципи формування безпечної поведінки дітей:

• Забезпечення гігієни і нормальної роботи всіх органів та психофізичних процесів організму дітей.
• Забезпечення взаємозв'язку і взаємозалежності життєдіяльності дитини з довкіллям (предметним, природним, соціальним).
• Раціональна організація життя та діяльності дітей у дошкільному закладі.
• Своєчасне усунення негативних впливів на життєдіяльність дитини і їх наслідків та надання своєчасної допомоги.
• Забезпечення взаємозв'язку дошкільного закладу, сім'ї та громадськості у формуванні безпечної поведінки дітей.

Важливе значення у формуванні в дітей навичок безпечної поведінки та свідомого ставлення до свого здоров'я відіграє раціональний добір форм і методів педагогічної роботи, що відповідають віковим  особливостям вихованців. Дошкільники сприймають навколишній світ і себе в ньому, насамперед, на емоційному рівні, а вже потім засвоюють знання, правила, збагачуючи власний досвід.

Етапи освітньої роботи з формування в дошкільнят навичок безпечної поведінки

Підготовчий етап. Полягає в отриманні та частковому узагальненні вражень про небезпеку, що може чатувати на дітей у довкіллі. Доречні такі форми і методи роботи, як екскурсія, цільова прогулянка, спостереження, читання художніх творів, розглядання ілюстрацій, перегляд відеофільмів, мультфільмів тощо.

Основний етап. Робота з формування певної системи уявлень та вироблення навичок безпечної поведінки. На цьому етапі доцільно застосовувати різні види ігор з елементами безпеки життєдіяльності, бесіди, складання описових та творчих розповідей дітьми, розучування комплексів загальнорозвивальних вправ, віршів, виконання трудових доручень тощо.

Практичний етап. На цьому етапі діти мають застосовувати набуті знання та вміння на практиці. Доречним буде використання таких форм  і методів роботи, як розв'язання проблемних ситуацій, творчих завдань, пошуково-дослідницька діяльність, проведення свят, розваг, змагань, конкурсів тощо.

Оскільки завдання й навички безперечної поведінки потрібні дитині повсякчас, у будь-якій діяльності, то й формування їх відбувається щодня у різних формах, за допомогою різних методів, прийомів і засобів. Для цього важливо створити у дитсадку відповідне розвивальне середовище.

Просторово-розвивальне  ігрове середовище

Щоб стимулювати пізнавальну активність дітей, вихователі насичують ігрове середовище різними дидактично-ігровими посібниками з основ безпеки: «Небезпечні предмети в будинку», «Професія-пожежник», «Добрі й погані вчинки», «Рятувальні служби», «Горить - не горить»; дитячими малюнками, настільними іграми, наборами ілюстрацій, карток, різними видами театрів, художньою літературою, атрибутами до сюжетно-рольових ігор тощо.

 Позитивно-емоційне середовище

Безпека дитини стосується і взаємин між дітьми, дорослими, батьками, що ґрунтується на любові, довірі одне до одного. Тому педагоги мають у кожній ситуації показувати вихованцям наслідки їхньої неправильної поведінки, непродуманих вчинків, учити домовлятися, розуміти й поважати інших. Варто також використовувати кожну можливість, щоб похвалити дітей за добрий вчинок, дотримання норм.

Предметно-ігрове середовище

Навколишній світ -  надзвичайно різноманітний, тому й предмети, які оточують дитину, мають різнитися властивостями, якостями, функціями. У кожній групі, як і у квартирі, є предмети та побутова техніка, які  можуть бути небезпечними для дитини: розетка, голки, ножиці, виделки, ліки та ін. Вихователь не повинен ховати їх, варто пояснити дітям небезпеку, що в них криється. Пізнаючи предметний світ, дитина навчається розрізняти небезпечні та безпечні предмети, виокремлювати корисне та цікаве, освоює способи дій з ними, вчиться орієнтуватися у предметному світі через ігрову діяльність.

Середовище трудової діяльності

Змалку дитина має опанувати правила безпеки під час виконання елементарних трудових дій. Для цього вихователі мають давати дітям  доручення та стежити за правильністю їх виконання, виховувати самостійність і відповідальність. З набуттям трудових умінь зменшується дитяча невпевненість за відсутності дорослих: дошкільник сам може врізати шматок хліба, намазати його маслом і налити собі чай, дотримуючись правил безпеки.

З огляду на дитячу активність, потребу дошкільників у пізнанні світу й самих себе, ми дорослі, як би нам не було це страшно, маємо змінити звичні численні «не можна» на «можна» та «можна якщо...». Завдяки такому підходу «можна» стає безпечним, дитина усвідомлює важливість безпечного поводження під час діяльності - власної та інших людей, знає і дотримується правил безпечного перебування вдома, у дитсадку, на вулиці, на воді, ігровому і спортивному майданчиках тощо. Тому маємо докладати максимум зусиль, аби дитина не тільки міцно засвоїла правила, а й  уміла знаходити власний вихід з проблемних ситуацій.

У пошуку різних варіантів розв'язання певної ситуації розвивається дивергентне мислення дитини, що є основою, підґрунтям  розвитку її креативних, творчих здібностей.  Для оптимального розвитку креативності дитини треба створити певні умови. Однак цим роль дорослих не обмежується. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати дитині в розвитку її творчих здібностей.

Умови розвитку креативності

• Фізичні (наявність матеріалів для творчості та можливість за бажанням діяти  з ними).
• Соціальні (дитина повинна мати відчуття зовнішньої безпеки і знати, що її творчі прояви не дістануть негативної оцінки з боку дорослих).
• Психологічні (в дитини має формуватися відчуття внутрішньої безпеки, розкутості й свободи у разі підтримання дорослими її творчих починань).

Важливий показник креативності особистості - швидкість (легкість) думки (кількість ідей за одиницю часу, причому важлива не їхня якість, а саме кількість). Розвинене дивергентне мислення допомагає самостійно доходити самостійного рішення. Дорослі мають вкладати в голову дитини життєво важливу програму: «Вихід є завжди і він не один. Шукай,  і ти його знайдеш!».

Крім того, маємо формувати у дітей здатність переключатися з однієї ідеї на іншу, тобто розвивати гнучкість мислення, а також точність та сміливість у реалізації власних ідей. «Врятуйся сам, - казали древні, -  і навколо тебе врятуються тисячі!».

У сучасному світі дітей підстерігає безліч небезпек, які не можна наперед передбачити. То ж маємо вчити малечу самим дбати про свою безпеку, не розгублюватися й не панікувати у разі загрози, а «ввімкнути» творчість і знайти правильне рішення.

Таким чином, за систематичної, планової, поетапної, методично грамотної роботи педагогів у тісній співпраці з батьками дошкільнята зростають готовими до безпечного розв'язання життєвих ситуацій у соціальному, предметному та природному довкіллі.

Підготувала вихователь Сенюк Н.Г.